Skip to content
Звузити екран Розширити екран Автоматизувати екран Збільшити розмір шрифта Зменшити розмір шрифта Звичайний розмір шрифта Sitemap Голубий колір сайту Рожевий колір сайту Зелений колір сайту

Всеукраїнська громадська організація 'Асоціація - Моя Родина', УКРАЇНА БЕЗ СИРІТ


Ukrainian (UA)English (United Kingdom)German (DE)

Створено відео канал асоціації на YOUTUBE.COM

Тепер, якщо ви маєте відео-роліки зняті у будинках сімейного типу їх можна викладати на сайті http://www.youtube.com і підключати до нашого відео-каналу, який можна подивитися за адресою: http://www.youtube.com/gomoyarodyna

 

Детальніше...

Блажен муж, що боїться Господа, що заповіді Його любить! (Пс.111:1)

Дитячий будинок сімейного типу - родини Кузнецових

Друк
Дитячі будинки сімейного типу - Херсонська
Автор
Кузнецов Дмитро Федорович
  

Кількість вихованців: 13 дітей, віком 3 - 19 років
Контактна особа: Кузнецова Ольга Василівна, Кузнецов Дмитро Федорович

ДБСТ створений 1 червня 2007 року. Батьки-вихователі: Ольга Василівна -1976р.н., Дмитро Федорович -1974р.н..

На даний час у родині виховуються 13 дітей:

Дмитро  1991р.н., Анатолій 1991р.н., Яна 1991р.н., Лідія 1994р.н., Юлія 1995р.н., Валерія 1996р.н., Олена 1997р.н., Олександра , 1999р.н., Маріам 2001р.н., Владислав 2002р.н., Ганна  2003р.н., Олексій 2003р.н., Дарина 2006р.н.

История нашей семьи 2007-2011 г.г.

Поздравления от детей папе :
Выступает Юлия и Лидия:
Поздравления волонтеров 2011 год:


Наші потреби:

Разові:

  • оргтехніка: комп'ютер - 1 шт.
  • автотранспорт:потрібен ремонт мікроавтобуса
  • господарчий інвентар: електропилка
  • мобільні телефони - 3 шт.

Постійні:

  • м'який інвентар: постільна білизна
  • кошти: на утеплення будинку, та заміну даху
  • РОДИНА МРІЄ ПРО ПОСТІЙНОГО СПОНСОРА

Спогади мами Олі:
Ох, серце, яке ти буваєш різне – сильне і слабке. Дивовижна штука – ці почуття… Знаєте, я досі пам'ятаю автопробіг 2006 року. За всю поїздку ми побачили 1500 дітей. І хто мені скаже, чому кожен із нас, повернувшись додому, згадував якусь окрему дитину. Чому досі, коли я переглядаю фотографії, у мене завмирає серце… З того часу минуло 3 роки. Я бувала у різних дитбудинках, Будинках Малютки і в дитячій лікарні, в палаті з «відмовничками» – і мабуть у мене, ніби у лікарів, вже випрацювався емоційний імунітет. Така собі захисна стіна, що не дозволяє почуттям виходити назовні. І це не байдужість, ні. Просто, коли ти розумієш, що не можеш допомогти всім і одразу, після божевільного розпачу настає момент просвітлення. І ти спокійно й холоднокровно починаєш щось робити – поступово, крок за кроком... Але у кожного, звісна річ, власний шлях.


Я бажаю всім Здоров'я, Добра, Любові, СпівЧуття та Людяності,  може тоді нам з вами вдасться відродити нашу культуру. І вона очиститься від бруду, вульґарності, і наші діти не будуть змушені нишпорити по сміттєвих баках та каналізаціях…
Наша  історія може стати відправною точкою для тих, хто хотів би взяти у свою сім'ю на виховання нову людину, але його роздирають сумніви. Для тих, хто не вірить, що Любов і Добро у житті все-таки є і найчастіше саме вони перемагають. І просто для тих, хто зневірився і перебуває у відчаї!


Хтось скаже про нас – «божевільні», хтось «святі», хтось підозрюватиме якийсь негаразд, а хтось просто не повірить. Але факт залишається фактом. Протягом останніх двох з половиною років ми, батьки чотирирічного Льоші та восьмимісячної Даші, прийняли у свою сім'ю десять дітей,  позбавлених батьківської опіки. Тепер у нашому дитячому будинку сімейного типу живе дванадцять дітей.
Ідея розширення сім'ї належала моєму чоловікові Дмитру. Йому дуже хотілося ще одну дитину, а мені лікарі заборонили народжувати третю. Перше питання, що крутиться в голові, – навіщо так багато? А ми і не збирались брати стількох дітей. Так вийшло. Спочатку захотіли взяти братика для нашого Льоші. Хлопчиків відповідного віку не було, і нам запропонували удочерити 10-річну Оленку (це наше янголятко – дуже добре і наївне).  За кілька днів, коли Оленка, поживши у нас, погодилась залишитись, чоловік поїхав в інтернат забирати її документи. Зателефонував звідти і запитує: «Пригадуєш, ми хотіли братика для Льоші? Я знайшов. Тільки ти сядь, будь ласка. Йому 16 років і він циган».


Так у нас з'явився Діма (наш благородний джентльмен). Тоді ж ми взяли 4-річну Ганнусю, опікунів якої позбавили прав. За місяць ми помітили сум в очах нашого дорослого сина. Його названа сестра Яна не хотіла залишатися без нього в інтернаті. Так у нас з'явилась 16-річна Яна (ощадлива і хазяйновита) та її подруга 13-річна Ліда (серйозна, вдумлива не по роках і прекрасна господиня).
Трошки згодом Ліда розповіла, що у неї є молодша 7-річна сестра Саша. Ми просто зателефонували їй дізнатися, як справи. Після того, як Саша з дитячою безпосердністю запитала:   «Мамо, коли ти мене вже забереш?» – її доля була вирішена.  Потім, аби Діма не нудьгував серед дівочого царства, вирішили знайти йому справжнього друга. Так у нас з'явився 16-річний Толік (улюбленець наших дівчат). А потім, за півроку, ми забрали подругу та однокласницю Ліди – 13-річну Юлю (наша невгамовна реготушка). Трошки згодом виявилось, що у неї є молодший 6-річний братик Владик.  А зовсім недавно наша родина поповнилася ще на одну дитину – восьмирічну Маріам,  яка також потребувала батьківської любові та турботи.


Взагалі, як говорила моя бабуся, «человек предполагает, а Бог располагает». Так все і сталося. Зараз у нас три студенти, які приїздять до нас на вихідні – Яна, Діма і Толік. Їм уже по 19 років. А також вісім школярів (три з них – першокласники) і 3-річна Дашка – найрозбалуваніша.


За ці 2 з половиною роки наша родина дуже змінилася.  І все це завдяки нашим дітям. Наші діти дуже різні: і за характером, і за інтересами. У кожного з них своя доля, свій життєвий досвід, який зовсім не радісний. Ми намагаємося не нагадувати їм про їх минуле, а навпаки заповнити їх життя цікавими радісними моментами.


Щира та наївна у нас Оленка.  ЇЇ люблять всі діти і вона їх. Вона дуже подільчива, особливо з молодшими. І не дарма вона мріє стати вчителькою.  Спокійна, врівноважена, терпляча до недоліків оточуючих, вона завжди прийде на допомогу. За ці 2 з половиною років Оленка розквітла наче квітка. Іноді ми сідаємо всією нашою родиною і з усмішкою згадуємо, якими вони були, коли приїхали до нас. А потім дивимось на наших молодших і намагаємося уявити, якими виростуть вони.  За цей час наші дорослі діти також змінились  і вже розкрили свої таланти.                   

Наприклад,  16-річна Ліда відкрила в собі чудові лідерські та організаторські здібності. І ось уже рік є президентом школи. Між тім, вона чудово співає, що і засвідчують її дипломи, отримані на Всеукраїнських фестивалях. Крім цього наша Ліда приймає активну участь у житті школи, гарно малює стенгазети.  І при цьому, це не заважає їй добре навчатись. За характером вона активна, принципова, відповідальна, серйозна.  А вдома – мила, весела ,добра та гарна помічниця.


А наша 15-річна Юля змінилася на всі 100 відсотків. З худесенької  дуже скромної невпевненої  в собі дівчинки вона перетворилася на  дуже яскраву веселу красуню.  В тому році вона була нагороджена титулом «Міс Осінь – 2009» смт Горностаївка та « Міс глядацьких симпатій» м. Одеса.  Це не заважає їй займати призові місця в спортивних змаганнях і гарно співати. Вдома вона дуже активна та говірка.  Любить бавитись з нашими молодшими дітьми. А за характером – весела, радісна, доброзичлива та ласкава,  мов кошеня.


Наші найдоросліші 19-річні входять в доросле життя, навчаючись  у місті Херсоні.  Але на вихідні та святкові дні вони приїздять додому і заповнюють наш будиночок своїми розповідями про самостійне життя.  А як чекають на них наші молодші діти!!!!!  Ще б пак!  Вони ж завжди і пограються, і пояснять, і допоможуть.  І завжди з подарунками. Натомість молодші  з повагою ставляться до них,  дослухаючись до кожного  їхнього слова.


Ми дуже сподіваємося, що Бог допоможе нам в цій нелегкій, але богоугодній справі.  Адже ми щиро хочемо, щоб дітей з таким не дитячим жахливим життєвим досвідом стало менше.  Ми віримо, що пройдуть роки і у всіх наших дітях залишаться лише приємні спогади про дитинство. І вони зможуть створити свої справжні щасливі родини.

Останнє оновлення на Понеділок, 23 Квітень 2012, 13:57
 

Хто нас відвідує!